рах тотал≥тарних режим≥в трансформував протисто¤нн¤ пол≥тичних систем у процес суперництва держав в р≥зних сферах економ≥ки. √лобальн≥ економ≥чн≥ трансформац≥њ вимагали нових п≥дход≥в до розум≥нн¤ нац≥ональних господарств, ¤к≥ поступово включалис¤ у св≥тову економ≥ку, що призводило до Ув≥дкритт¤Ф нац≥ональних економ≥к. —учасн≥ засоби комун≥кац≥њ та в≥льний рух кап≥тал≥в спри¤ють зникненню економ≥чних кордон≥в ≥ пожвавленню св≥товоњ торг≥вл≥. —ьогодн≥ крањни змагаютьс¤ за технолог≥чне л≥дерство ≥ за реал≥зац≥ю нац≥ональних економ≥чних ≥нтерес≥в.

–инков≥ в≥дносини ¤к самодостатн≥, автоматично д≥юч≥, саморегульован≥ механ≥зми Ц це абстракц≥¤ ’≤’ стор≥чч¤. Ујбсолютна свободаФ, Ув≥льна граФ економ≥чних сил, що спр¤мовуЇтьс¤ Уневидимою рукоюФ саморегульованоњ конкуренц≥њ притаманна ранн≥м ступен¤м розвитку товарного виробництва, коли держава лише створюЇ умови дл¤ функц≥онуванн¤ приватних кап≥тал≥в. ѕринципи Уневтручанн¤Ф та Уанарх≥њ плюс констебльФ призвели до пер≥одичних економ≥чних цикл≥в та вит≥сненн¤ монопол≥Їю саморегульованоњ конкуренц≥њ.

ƒл¤ сучасних умов характерним Ї переплетенн¤ ринкових метод≥в регулюванн¤ з державними. «ростанн¤ економ≥чноњ рол≥ держави, њњ втручанн¤ в процес сусп≥льного виробництва модиф≥кували традиц≥йний механ≥зм саморегулюванн¤ економ≥ки. ¬исокорозвинена ринкова економ≥ка Ц це оптимальне поЇднанн¤ засад, притаманних товарному виробництву, та ц≥леспр¤мованоњ пол≥тики державного регулюванн¤ економ≥чними процесами. ¬ багатьох крањнах св≥ту довгол≥тн¤ практика впровадженн¤ економ≥чноњ пол≥тики дала можлив≥сть виробити певн≥ методи ≥ важел≥ формуванн¤ ефективноњ економ≥чноњ системи.

—учасна ринкова економ≥ка - це складна система господарюванн¤, в ¤к≥й т≥сно взаЇмод≥ють ринков≥ законом≥рност≥ та чисельн≥ регулююч≥ ≥нститути. —кладовими цього пол≥системного утворенн¤ Ї ринки товар≥в, ≥нформац≥йний б≥знес, сфера послуг ≥ трудових ресурс≥в, т≥ньовий б≥знес та ф≥нансова ≥ндустр≥¤, ¤ка включаЇ кредитн≥, валютн≥ ринки, ≥ндустр≥ю ц≥нних папер≥в та строкових контракт≥в, страховий б≥знес та систему пенс≥йного забезпеченн¤. ¬с≥ вони взаЇмод≥ють ¤к частини Їдиноњ системи, оск≥льки орган≥чно повС¤зан≥ м≥ж собою в становленн≥ та розвитку.

ќск≥льки управл≥нн¤ ринковим господарством зд≥йснюЇтьс¤ через ф≥нанси, державне регулюванн¤ ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ маЇ досить важливий вплив на формуванн¤ ринковоњ економ≥ки в крањн≥. √лобальн≥ тенденц≥њ розвитку св≥товоњ економ≥ки вимагали зд≥йснити поступове реформуванн¤ регулюючих функц≥й щодо ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ. Ўвец≥¤, ƒан≥¤, јнгл≥¤, —Ўј, ‘ранц≥¤, япон≥¤, јвстрал≥¤ та багато ≥нших крањн св≥ту визнали за необх≥дне реформуванн¤ орган≥в, що регулюють ф≥нансову ≥ндустр≥ю. ƒиректива ради ≈— 93/22 Уѕро ≥нвестиц≥йн≥ послуги у сфер≥ ц≥нних папер≥вФ (1993), «акон ¬еликоњ Ѕритан≥њ Уѕро ф≥нансов≥ послуги та ринкову д≥¤льн≥стьФ (1998), «акон —Ўј Уѕро модерн≥зац≥ю ф≥нансових послугФ(1999), «акон ‘ранц≥њ Уѕро модерн≥зац≥ю ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ Ф(1996) Ц т≥льки частина законодавчих акт≥в, що прийн¤т≥ з метою розвитку ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ.

«найти розумне сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж державним регулюванн¤м ≥ ринковим саморегулюванн¤м ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ Ц одне з ключових завдань, ¤ке сьогодн≥ постало перед ”крањнською державою. ѕерех≥д до ринкових в≥дносин та економ≥чн≥ реформи не Ї самоц≥ллю. ÷е лише ≥нструменти, що мають забезпечити сталий розвиток украњнськоњ економ≥ки. ¬≥дкрита експортно ор≥Їнтована ринкова економ≥ка, модел≥ ¤коњ усп≥шно реал≥зован≥ в розвинутих крањнах, Ї добрим вз≥рцем дл¤ нац≥ональних економ≥чних стратег≥й крањн з перех≥дними економ≥чними системами, таких ¤к ”крањна. “рансформац≥¤ економ≥ки в ”крањн≥ ≥де саме в напр¤м≥ в≥дкритост≥ економ≥ки, ≥нтернац≥онал≥зац≥њ виробництва та ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ.

¬ажко оч≥кувати сталий розвиток ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ за в≥дсутн≥стю науково обірунтованоњ концепц≥њ регулюванн¤. Ќапр¤мки розвитку ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ на д≥л≥ або не реал≥зован≥ або реал≥зовуютьс¤ частково за принципом найменшого опору. Ќагл¤дом за функц≥онуванн¤м ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ займаютьс¤ р≥зн≥ установи без реальноњ координац≥њ д≥й м≥ж ними. Ѕез ≥снуванн¤ економ≥чноњ зац≥кавленост≥ у суб'Їкт≥в господарюванн¤, використовуючи д≥¤льн≥сть т≥льки державних орган≥в, важко Устворити високол≥кв≥дн≥ прозор≥ ефективн≥ ф≥нансов≥ ринкиФ. ѓх сучасний стан ¤скраво доводить, що в≥д емп≥ричного державного регулюванн¤ необх≥дно перейти до довгострокового структурного програмуванн¤.  ≥лькост≥ регулюючих установ ≥ њхн≥х повноважень, напевно, сл≥д протиставити ¤к≥сть самого регулюванн¤.

ƒоки державне регулюванн¤ буде сприйматис¤ п≥дприЇмствами т≥льки ¤к зас≥б тиску на них, важко спод≥ватис¤ на сп≥впрацю м≥ж державними органами та суб'Їктами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ дл¤ розвитку ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ. ÷е може, зокрема, перетворити державне регулюванн¤ ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ в самодостатню форму господарськоњ д≥¤льност≥, коли вс≥ працюють а н≥чого не в≥дбуваЇтьс¤. ќкреме функц≥онуванн¤ ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ ≥ њњ державного регулюванн¤ рано чи п≥зно призведуть до занепаду "кровотворноњ системи" ринковоњ економ≥ки.

ƒ≥¤льн≥сть вс≥х субТЇкт≥в регулюЇтьс¤ загальним законодавством, ¤ке забезпечуЇ правову основу ≥ сусп≥льну атмосферу функц≥онуванн¤ ринковоњ системи. Ќорми

•  онституц≥њ ”крањни,
• ÷ив≥льного кодексу ”крањни,
•  рим≥нального кодексу ”крањни,
• «акон≥в ”крањни (дал≥ - «”) "ѕро господарськ≥ товариства",
• "ѕро власн≥сть",
• "ѕро в≥дновленн¤ платоспроможност≥ боржника або визнанн¤ його банкрутом"

та ≥нших закон≥в визначають правила створенн¤, функц≥онуванн¤ та л≥кв≥дац≥њ субТЇкт≥в господарюванн¤.

«агальнов≥дома регулююча функц≥¤ податк≥в може стимулювати або стримувати д≥¤льн≥сть субТЇкт≥в господарюванн¤. ѕодаткове законодавство пост≥йно удосконалюЇтьс¤, ≥ дуже важливим кроком дл¤ створенн¤ спри¤тливого ≥нвестиц≥йного кл≥мату в ”крањн≥ буде прийн¤тт¤ ¬ерховною –адою ”крањни проекту ѕодаткового кодексу ”крањни.

ќднак, перш н≥ж досл≥джувати особливост≥ спец≥ального регулюванн¤ ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ необх≥дно визначити, що ж розум≥Їтьс¤ п≥д цим словосполученн¤м.

Ќажаль, в украњнських нормативно - правових актах часто застосовуютьс¤ так≥ словосполученн¤, ¤к≥ в розвинених крањнах мають зовс≥м ≥нше значенн¤. " редитний та валютний ринок", "ринок ц≥нних папер≥в", "фондовий ринок", "страховий ринок", на м≥й погл¤д, Ї такими ж штампами ¤к "закрома –одины". Ѕез правового визначенн¤ так≥ пон¤тт¤ лог≥чно використовувати лише у розмовах.

ƒо ф≥нансових ринк≥в можна в≥днести р¤д взаЇмодоповнюючих та взаЇмопов'¤заних м≥ж собою ринк≥в. ÷е зокрема кредитн≥ та валютн≥ ринки, ринки ц≥нних папер≥в та ринки строкових контракт≥в. “ерм≥ни "кредитний ринок", "валютний ринок", "ринок ф≥нансових послуг" або Уринок ц≥нних папер≥вФ Ї лише узагальнюючими. ” м≥жнародн≥й практиц≥ деф≥н≥ц≥њ:

застосовуютьс¤, ¤к правило, дл¤ визначенн¤ торговоњ системи або майданчика.

 ѕри цьому ринок - це конкретне м≥сце, де можна купити або продати певний товар. ƒл¤ узагальненн¤ - застосовують т≥ ж сам≥ деф≥н≥ц≥њ у множин≥ - УmarketsФ - ринки.

ќдн≥Їю з головних ц≥лей таких ринк≥в Ї створенн¤ умов дл¤ забезпеченн¤ ¤кнайб≥льшого укладанн¤ угод ≥з допущеним до торг≥в товаром або ф≥нансовим ≥нструментом, що призводить до м≥н≥м≥зац≥њ ц≥ни на певний товар або ф≥нансовий ≥нструмент. ≤нод≥ ринки можуть також виконувати ≥ функц≥ю виконанн¤ укладених угод. —укупн≥сть таких ринк≥в загалом ≥ складаЇ ф≥нансов≥ ринки. ќкремою проблемою в украњнському законодавств≥ Ї невизначен≥сть функц≥й орган≥затора торг≥вл≥. —уть проблеми пол¤гаЇ у процедур≥ ф≥ксац≥њ факту укладанн¤ угоди у орган≥затора торг≥вл≥. ”часть орган≥затора торг≥вл≥ або в≥дсутн≥сть його участ≥ в процес≥ укладанн¤ угоди визначаЇ буде чи не буде цей орган≥затор торг≥вл≥ приймати участь у процедурах, повТ¤заних з виконанн¤м угоди. ƒ≥њ орган≥затора, ¤кий не приймаЇ участ≥ в процедур≥ ф≥ксац≥њ факту укладанн¤ угоди, звод¤тьс¤ т≥льки до наданн¤ ≥нформац≥йних послуг.

ќтже, в розвинутих крањнах п≥д ринком розум≥Їтьс¤ конкретна юридична особа, ¤ка Ї орган≥затором торг≥вл≥ ≥ забезпечуЇ укладанн¤ угод щодо певних товар≥в, кошт≥в або ф≥нансових ≥нструмент≥в. ѕри цьому товар або ф≥нансовий ≥нструмент, з ¤ким укладаютьс¤ угоди на ринках, може мати майновий характер та повинен бути дискретним ≥ стандартизованим.

‘≥нансова ≥ндустр≥¤ складаЇтьс¤ не т≥льки з ринк≥в. ”годи щодо куп≥вл≥ - продажу товар≥в, кошт≥в, ц≥нних папер≥в можуть укладатис¤ ≥ не на ринках. ƒл¤ ”крањн≥, наприклад, ц¤ обставина маЇ принципове значенн¤, оск≥льки певн≥ ф≥нансов≥ ≥нструменти (зокрема, ц≥нн≥ папери) знаход¤тьс¤ в об≥гу переважно поза межами ринк≥в.

 р≥м того, перерозпод≥л ф≥нансових ресурс≥в через державн≥ та приватн≥ пенс≥йн≥ системи або акумул¤ц≥¤ ресурс≥в у страховому б≥знес≥ ≥нод≥ теж в≥днос¤ть до ф≥нансових ринк≥в. ¬ажко у¤вити Уб≥ржу страхових пол≥с≥в чи договор≥в пенс≥йного забезпеченн¤Ф або в≥льне укладанн¤ та виконанн¤ на ринках угод щодо куп≥вл≥ - продажу договор≥в, за ¤кими пенс≥йним фондом або страховою компан≥Їю надаЇтьс¤ конкретна послуга конкретн≥й особ≥. “ому, на мою думку, не дуже коректним Ї застосуванн¤ терм≥н≥в Устраховий ринокФ або Уринок пенс≥йних послугФ.

ќкр≥м регулюванн¤ загальним законодавством д≥¤льн≥сть субТЇкт≥в, що надають послуги у сфер≥ ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ, також регулюЇтьс¤ спец≥альним законодавством ≥ нормами чисельних нормативних акт≥в державних орган≥в.

ƒо норм спец≥ального регулюванн¤ ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ можна в≥днести наступн≥ закони ”крањни:

• ѕро ц≥нн≥ папери та фондову б≥ржу (1991 р.);
• ѕро страхуванн¤ (1995 р.);
• ѕро державне регулюванн¤ ринку ц≥нних папер≥в в ”крањн≥ (1996 р.);
• ѕро л≥зинг (1997 р.);
• ѕро Ќац≥ональну депозитарну систему та особливост≥ електронного об≥гу ц≥нних папер≥в в ”крањн≥ (1998 р.);
• ѕро Ќац≥ональний банк ”крањни (1999 р.);
• ѕро банки ≥ банк≥вську д≥¤льн≥сть (2000 р.);
• ѕро л≥цензуванн¤ певних вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥ (2000 р.);
• ѕро ≥нститути сп≥льного ≥нвестуванн¤ (2001 р.);
• ѕро плат≥жн≥ системи та переказ грошей в ”крањн≥ (2001 р.);
• ѕро ф≥нансов≥ послуги та державне регулюванн¤ ринк≥в ф≥нансових послуг (2001р.).

” де¤ких «аконах ”крањни, ¤к≥ регулюють ф≥нансову ≥ндустр≥ю, досить часто можна зустр≥ти в≥дсилки, що той чи ≥нший процес повинен регулюватис¤ нормативним документом державного органу. ÷е можливо по¤снити не просто бажанн¤м такого органу регулювати Увсе ≥ вс¤Ф а част≥ше в≥дсутн≥стю в ”крањн≥ прецедент≥в под≥бного регулюванн¤. « метою усуненн¤ невизначеностей та подв≥йного трактуванн¤ закон≥в ≥снуЇ необх≥дн≥сть у встановленн≥ в них ч≥тких ≥ зрозум≥лих норм.

ѕ≥д д≥ю спец≥ального регулюванн¤ п≥дпадають суб'Їкти, д≥¤льн≥сть ¤ких безпосередньо пов'¤зана ф≥нансовою ≥ндустр≥Їю. ≤нш≥ суб'Їкти лише користуютьс¤ послугами учасник≥в ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ. «окрема, субТЇктами регулюванн¤ виступають банки, торговц≥ ц≥нними паперами, ≥нститути сп≥льного ≥нвестуванн¤, дов≥рч≥ товариства, страхов≥ компан≥њ, пенс≥йн≥ фонди, орган≥затори торг≥вл≥, ем≥тенти ф≥нансових ≥нструмент≥в, депозитар≥њ, реЇстратори та збер≥гач≥ тощо. ¬они не мають безпосередньоњ п≥длеглост≥ державним органам, ¤к це було за час≥в плановоњ економ≥ки. √оловна мета њх д≥¤льност≥ - отриманн¤ прибутку. ќтже, ¤кщо д≥¤льн≥сть державного органу буде суттЇво обмежувати доходи в≥д д≥¤льност≥ п≥дприЇмств або гальмувати њх роботу, так≥ суб'Їкти можуть перейти в ≥нш≥ сфери господарюванн¤, або взагал≥ перевести своњ грош≥ в ≥нш≥ крањни. “ому принципи регулюванн¤, повноваженн¤ орган≥в регулюванн¤ ≥ њх конкретн≥ д≥њ створюють умови дл¤ розвитку або занепаду ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ.

–егулююч≥ функц≥њ ц≥лком або виб≥рково можуть належати ¤к до компетенц≥њ державних орган≥в, так ≥ до суб'Їкт≥в ринкового саморегулюванн¤. ¬ розвинутих крањнах функц≥њ ринкового саморегулюванн¤ зазвичай пов'¤зують ≥з д≥¤льн≥стю саморегул≥вних орган≥зац≥й (—–ќ) або центральних ≥нфраструктурних орган≥зац≥й. ѕрактика д≥¤льност≥ —–ќ у р≥зних крањнах дозвол¤Ї класиф≥кувати њх на так≥, що займаютьс¤ лоб≥юванн¤м ≥нтерес≥в своњх член≥в, та так≥, ¤к≥ в першу чергу технолог≥чно забезпечують зд≥йсненн¤ учасниками певного виду д≥¤льност≥. ƒо останньоњ групи можна в≥днести ринки товар≥в та ф≥нансових ≥нструмент≥в або так≥ ≥нфраструктурн≥ елементи, ¤к ÷ентральний депозитар≥й ц≥нних папер≥в. ƒл¤ забезпеченн¤ стаб≥льноњ роботи своњх член≥в орган≥затор торг≥вл≥ в своњй д≥¤льност≥ може використовувати вс≥ функц≥њ регулюванн¤. Ќормативн≥ документи такого ринку - —–ќ Ї обов'¤зковими до виконанн¤ вс≥ма членами. ƒ≥¤льн≥сть лоб≥ських —–ќ практично не потребуЇ використанн¤ жодноњ з регул¤торних функц≥й. “ак≥ орган≥зац≥њ переважно створюютьс¤ дл¤ захисту ≥нтерес≥в своњх член≥в в державних органах. ÷е досить поважн≥ орган≥зац≥њ, до пропозиц≥й ¤ких уважно прислуховуютьс¤. ¬ розвинутих крањнах участь у таких —–ќ Ї добров≥льною. “ому не зовс≥м лог≥чною Ї встановлена законодавством ”крањни обов'¤зков≥сть членства учасник≥в де¤ких сегмент≥в ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ в —–ќ, нав≥ть ¤кщо така —–ќ не Ї орган≥затором торг≥вл≥.

ѕринципи регулюванн¤ ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ повторюють принципи управл≥нн¤ складними системами: встановленн¤ норм ≥ правил функц≥онуванн¤ системи, регулюванн¤ вх≥дних параметр≥в, мон≥торинг за функц≥онуванн¤м системи, вжитт¤ заход≥в впливу в раз≥ порушенн¤ встановлених норм. “ому систему регулюванн¤ ф≥нансовою ≥ндустр≥Їю можна звести до комплексу функц≥й, а саме:

• нормативне врегулюванн¤ зд≥йсненн¤ певного виду д≥¤льност≥;
• допуск учасник≥в або л≥цензуванн¤ та допуск ф≥нансових ≥нструмент≥в (за њх на¤вн≥стю);
• нагл¤д, контроль та встановленн¤ зв≥тност≥;
• розсл≥дуванн¤ правопорушень та правозастосуванн¤.

Ќормативне врегулюванн¤ зд≥йсненн¤ певного виду д≥¤льност≥ складаЇтьс¤ ¤к з акт≥в державних орган≥в, так ≥ з акт≥в —–ќ та внутр≥шн≥х документ≥в учасник≥в ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ. ¬с≥ вони повинн≥ в≥дпов≥дати нормам загального ≥ спец≥ального законодавства. јкти державних орган≥в, за звичай, встановлюють загальн≥ норми ≥ обмеженн¤ щодо зд≥йсненн¤ певних вид≥в д≥¤льност≥. ƒокументи орган≥затор≥в торг≥вл≥ та ÷ентральних депозитар≥њв встановлюють пор¤док зд≥йсненн¤ певних вид≥в д≥¤льност≥ на технолог≥чному р≥вн≥.

‘ункц≥њ допуску спр¤мован≥ на обмеженн¤ доступу суб'Їкт≥в господарюванн¤ або ф≥нансових ≥нструмент≥в до д≥¤льност≥ у ф≥нансов≥й ≥ндустр≥њ. ÷≥ обмеженн¤ мають спри¤ти стаб≥льност≥ ≥ндустр≥њ та запоб≥гати можливим правопорушенн¤м. ¬ р≥зних крањнах умови допуску учасник≥в р≥зн≥. ÷е по¤снюЇтьс¤ р≥зним р≥внем економ≥чного розвитку крањн, що не даЇ можливост≥ встановити стандартн≥ економ≥чн≥ вимоги до претендент≥в. ќрган≥затори торг≥вл≥ можуть встановлювати додатков≥ ≥ б≥льш сувор≥ умови дл¤ доступу суб'Їкт≥в до роботи на ринку. ÷е також стосуЇтьс¤ ≥ допуску ф≥нансових ≥нструмент≥в або так званого л≥ст≥нгу. ¬икористанн¤ занадто "жорсткоњ" процедури допуску суб'Їкт≥в господарюванн¤ або ф≥нансових ≥нструмент≥в ¤к запоб≥жного засобу дл¤ функц≥онуванн¤ ≥ндустр≥њ може привести до гальмуванн¤ розвитку ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ. ¬ даному випадку почутт¤ м≥ри досить важливе. Ќеобх≥дно знайти так≥ обірунтован≥ економ≥чн≥ нормативи щодо вступу нових п≥дприЇмств або ф≥нансових ≥нструмент≥в, ¤к≥ б не в≥дштовхували претендент≥в ≥ водночас запоб≥гали вчиненню правопорушень а також не давали можливост≥ "об≥йти" встановлен≥ норми.

–озсл≥дуванн¤ правопорушень та правозастосуванн¤ використовуЇтьс¤ ¤к система засоб≥в впливу на д≥¤льн≥сть учасник≥в ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ. –≥зн≥ органи мають р≥зн≥ повноваженн¤, ¤к≥ встановлюютьс¤ законами. «агалом, в≥д њх ефективност≥ залежить ефективн≥сть системи регулюванн¤.

≤сторично склалос¤ так, що украњнська держава мала певн≥й досв≥д регулюванн¤ окремих сегмент≥в ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ, а саме банк≥вськоњ д≥¤льност≥, включаючи валютн≥ операц≥њ. ¬≥дпов≥дно до  онституц≥њ та «” Уѕро Ќац≥ональний банк ”крањниФ та "ѕро банки ≥ банк≥вську д≥¤льн≥сть", цей вид д≥¤льност≥ регулюЇтьс¤ Ќац≥ональним банком ”крањни. ƒл¤ ефективного регулюванн¤ ЌЅ” скориставс¤ св≥товим досв≥дом у поЇднанн≥ з кращими традиц≥¤ми попередн≥х рок≥в ≥ дос¤гненн¤ми нов≥тн≥х технолог≥й. ќсновною функц≥Їю Ќац≥онального банку Ї забезпеченн¤ стаб≥льност≥ ф≥нансового ≥нструменту - грошовоњ одиниц≥ ”крањни. ¬иступаюч≥ в рол≥ методолог≥чного, ем≥с≥йного ≥ технолог≥чного центру, ЌЅ” створив досить фундаментальну систему регулюванн¤, ¤ка включаЇ нормативне регулюванн¤, систему л≥цензуванн¤ та мон≥торинг за д≥¤льн≥стю банк≥в а також впроваджен≥ засоби впливу на них.

–еформуванн¤ власност≥ в ”крањн≥ зумовило створенн¤ ≥ндустр≥њ ц≥нних папер≥в. «а звичай, д≥юч≥ ринки ц≥нних папер≥в дозвол¤ють дос¤гти ефективноњ акумул¤ц≥њ в≥льних кошт≥в та перерозпод≥лу ф≥нансових ресурс≥в на користь найб≥льш перспективних субТЇкт≥в господарюванн¤. ѕрактики державного регулюванн¤ ≥ндустр≥њ ц≥нних папер≥в в ”крањн≥ не було, ≥ довелос¤ запозичувати досв≥д ≥нших крањн. ¬≥дпов≥дно до «акону ”крањни Уѕро державне регулюванн¤ ринку ц≥нних папер≥в в ”крањн≥У ринки ц≥нних папер≥в регулюютьс¤ ƒержавною ком≥с≥Їю з ц≥нних папер≥в та фондового ринку.  ом≥с≥¤ створила досить фундаментальну систему нормативного регулюванн¤ та систему л≥цензуванн¤ профес≥йних учасник≥в ≥ндустр≥њ ц≥нних папер≥в.

” в≥дпов≥дност≥ до «” Уѕро ф≥нансов≥ послуги та державне регулюванн¤ ринк≥в ф≥нансових послугФ запроваджуЇтьс¤ новий державний регул¤тор - спец≥альний уповноважений орган виконавчоњ влади у сфер≥ регулюванн¤ ринк≥в ф≥нансових послуг.

¬≥дпов≥дно до ст. 21 «” Уѕро ф≥нансов≥ послуги та державне регулюванн¤ ринк≥в ф≥нансових послугФ державне регулюванн¤ ринк≥в ф≥нансових послуг зд≥йснюЇтьс¤:

• щодо ринку банк≥вських послуг - Ќац≥ональним банком ”крањни;
• щодо ринк≥в ц≥нних папер≥в та пох≥дних ц≥нних папер≥в - ƒержавною ком≥с≥Їю з ц≥нних папер≥в та фондового ринку;
• щодо ≥нших ринк≥в ф≥нансових послуг - спец≥ально уповноваженим органом виконавчоњ влади у сфер≥ регулюванн¤ ринк≥в ф≥нансових послуг.

 ожному ≥з зазначених вище трьох державних регул¤тор≥в в≥дпов≥дними законами надаютьс¤ певн≥ повноваженн¤ (таблиц¤).

“аблиц¤

ѕост≥йним застосуванн¤м у законах норми: Удо приведенн¤ законодавства у в≥дпов≥дн≥сть з цим «аконом закони ”крањни та ≥нш≥ нормативно-правов≥ акти застосовуютьс¤ у частин≥, що не суперечить цьому «аконуФ ус≥х проблем одразу не вир≥шити. ѓх вир≥шенн¤ маЇ ірунтуватис¤ на анал≥з≥ украњнського досв≥ду регулюванн¤ ≥ досв≥д≥ розвинутих крањн, на на¤вност≥ фах≥вц≥в, здатних розробити таку систему регулюванн¤, ¤ка зможе ефективно впроваджувати економ≥чну пол≥тику держави.

¬ир≥шенн¤ проблеми ч≥ткого ≥ зрозум≥лого розпод≥лу повноважень м≥ж державними органами стане важливим кроком дл¤ створенн¤ ефективноњ системи регулюванн¤ ф≥нансовою ≥ндустр≥Їю.

—творенн¤ ринк≥в в багатьох крањнах св≥ту в≥дбувалос¤ еволюц≥йним шл¤хом ≥ за рахунок кошт≥в учасник≥в ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ. Ќажаль у ”крањни немаЇ часу а у ф≥нансових установ немаЇ в≥льних кошт≥в. “акож необх≥дно врахувати, що, оск≥льки ефективний ринок м≥н≥м≥зуЇ ринкову ц≥ну на товар або ф≥нансовий ≥нструмент, ≥снуванн¤ ринк≥в може зменшити надприбутки ос≥б, ¤к≥ звикли працювати по-≥ншому. ќтже, на мою думку, щоб ефективно контролювати держав≥ необх≥дно щось збудувати. «окрема, ринки ф≥нансових ≥нструмент≥в та депозитар≥й. ÷е не т≥льки м≥сце, де провод¤тьс¤ торги або обл≥ковуютьс¤ права, а й в≥дпов≥дна технолог≥¤, обладнанн¤, система передач≥ ≥нформац≥њ тощо. ѕрецедентом такоњ розбудови в ”крањн≥ Ї система електронних платеж≥в ЌЅ”. ¬≥д њњ створенн¤ виграли ¤к комерц≥йн≥ банки так ≥ держава. ЌЅ” Ї не т≥льки нагл¤довим ≥ л≥ценз≥йним органом, а й головним учасником банк≥вськоњ системи, ¤кий технолог≥чно забезпечуЇ њњ функц≥онуванн¤. —аме тому у Ќац≥онального банку ≥снують технолог≥чн≥ можливост≥ забезпечити д≥Їву систему управл≥нн¤ банк≥вською системою.

Ќаведен≥ проблеми з≥ створенн¤м ефективноњ системи регулюванн¤ ф≥нансовоњ ≥ндустр≥њ об'Їктивн≥. ¬ крањн≥ ≥з б≥льш н≥ж 70-р≥чним пануванн¤м соц≥ал≥стичноњ економ≥ки важко одразу утворити ефективно д≥ючу ф≥нансову ≥ндустр≥ю. јле це не означаЇ необх≥дност≥ розгортанн¤ УдовгобудуФ. «ам≥сть того, щоб вчитис¤ на власних помилках, можливо просто проанал≥зувати на¤вн≥ приклади ≥нших крањн. “акий досв≥д необх≥дно адаптувати до украњнських реал≥й тому, що штучно в≥дтворити процес розвитку ≥нших крањн не вдавалос¤ ще н≥де ≥ н≥кому.

29.09.01

≈-mail дл¤ зауважень та пропозиц≥й