—ерг≥й √аврилович ’оружий
≤ндустр≥¤ ц≥нних папер≥в ©
÷≥Їю статтею редакц≥¤ газети У÷≥нн≥ папери ”крањниФ започатковуЇ цикл публ≥кац≥й, присв¤чених опису фундаментальних принцип≥в функц≥онуванн¤ ≥ндустр≥њ ц≥нних папер≥в.
≤снуЇ багато фаховоњ ≥ попул¤рноњ л≥тератури, що описуЇ принципи функц≥онуванн¤ ринк≥в ц≥нних папер≥в. «м≥ст цих публ≥кац≥й переважно ор≥Їнтований на опис ≥ноземних дос¤гнень. ќднак, ≥ фах≥вець, ≥ перес≥чний громад¤нин в≥дчуваЇ, що результати роботи ≥ноземних ринк≥в дещо в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д в≥тчизн¤них дос¤гнень. —тан майже дес¤тир≥чноњ розбудови Упрозорого, ефективного, високол≥кв≥дногоФ та ≥н. ринку ц≥нних папер≥в за принципом - "¤к краще", показуЇ, що виходить "¤к завжди". Ќапевно, важко будувати ринок не враховуюч≥ фундаментальних причин, ¤к≥ забезпечують формуванн¤ ринкових в≥дносин ≥ стимулюють створенн¤ такого ринку.
“реба вже в≥д експериментального буд≥вництва переходити до буд≥вництва за продуманим проектом.
—пробуЇмо коротко охарактеризувати мотиви суб'Їкт≥в, ¤к≥ призвод¤ть до по¤ви ≥ндустр≥њ ц≥нних папер≥в.
≈м≥тент ≥ ≥нвестор (загальн≥ аспекти)
”мовою функц≥онуванн¤ ≥ндустр≥њ ц≥нних папер≥в Ї, щонайменше, на¤вн≥сть ц≥нних папер≥в. ÷≥нн≥ папери виступають в ¤кост≥ товару або об'Їкту дл¤ зд≥йсненн¤ ринкових операц≥й (куп≥вл≥, продажу, м≥ни, застави). ѕо¤ва або ем≥с≥¤ ц≥нних папер≥в обумовлена бажанн¤м п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ або держави, ¤к≥ виступають в ¤кост≥ ем≥тента ц≥нних папер≥в
, залучити тимчасово в≥льн≥ кошти юридичних та ф≥зичних ос≥б. “аких ос≥б, за звичай, називають ≥нвесторами. ƒобров≥льно та на власний розсуд ≥нвестори купують ц≥нн≥ папери певного ем≥тента.ѕо в≥дношенню до ем≥тента ≥нвестором можна вважати першого покупц¤ ц≥нних папер≥в. —аме в≥д першого покупц¤ ем≥тент отримаЇ необх≥дн≥ кошти. ÷¤ операц≥¤ ем≥тента називаЇтьс¤ розм≥щенн¤м ц≥нних папер≥в (первинним розм≥щенн¤м, первинним ринком тощо). ѕодальш≥ операц≥њ ≥нвестор≥в з ц≥нними паперами називають об≥гом або вторинним ринком (функц≥онуванн¤ первинного та вторинного ринку мають розгл¤датис¤ в розд≥л≥, присв¤ченому орган≥заторам торг≥вл≥). ¬≥д вторинного об≥гу ц≥нних папер≥в ем≥тент отримаЇ лише моральне задоволенн¤ ≥ впевнен≥сть, що його ц≥нн≥ папери користуютьс¤ попитом. “ака впевнен≥сть може з≥грати важливу роль в раз≥ по¤ви у ем≥тента бажанн¤ в подальшому випустити додатков≥ ц≥нн≥ папери. ѕ≥сл¤ розм≥щенн¤ в≥д зм≥ни ц≥н на ц≥нн≥ папери виграють або програють ≥нвестори. ўодо ем≥тента, то так≥ зм≥ни впливають лише на його ≥м≥дж.
≈м≥тента можна розгл¤дати ¤к виробника специф≥чного товару - ц≥нних папер≥в. —уттЇва в≥дм≥нн≥сть ц≥нних папер≥в в≥д ≥нших товар≥в пол¤гаЇ у тому, що варт≥сть ц≥нних папер≥в, нав≥ть п≥сл¤ розм≥щенн¤, залежить в≥д подальшоњ д≥¤льност≥ ем≥тента. ¬кладаючи кошти або, ≥ншими словами, ≥нвестуючи њх у ц≥нн≥ папери, ≥нвестори розраховують отримати певн≥ доходи. “ак≥ доходи можуть надходити через виплати ем≥тента (див≥денди, погашенн¤ обл≥гац≥й тощо) або за рахунок р≥зниц≥ м≥ж ц≥ною куп≥вл≥ ≥ ц≥ною продажу ц≥нних папер≥в. ÷≥ прибутки мають бути не меншими н≥ж прибуток, ¤кий ≥нвестори можуть отримати в банк≥вськ≥й установ≥ в≥д розм≥щенн¤ кошт≥в у вигл¤д≥ депозитного вкладу або в≥д ≥нвестиц≥њ кошт≥в у будь-¤ку ≥ншу п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть.
“ак само, ¤к перес≥чний громад¤нин п≥дтримуЇ товаровиробника коли обираЇ дл¤ себе на ринку товар, що влаштовуЇ його за ц≥ною ≥ ¤к≥стю, ≥нвестори намагаютьс¤ обумовити майбутню прибутков≥сть п≥дприЇмства. „еканн¤ й оц≥нки ≥нвестор≥в виражаютьс¤ у вартост≥ ц≥нних папер≥в ≥, фактично, управл¤ють ≥нвестиц≥¤ми. ѕовна ≥ зрозум≥ла ≥нформац≥¤ в≥д ем≥тента про свою д≥¤льн≥сть Ї п≥дгрунт¤м дл¤ прийн¤тт¤ ≥нвесторами р≥шень щодо ≥нвестиц≥й. ≤нвестор не в≥ддасть своњх грошей туди, де в≥д нього приховують ≥нформац≥ю.
≤нвестуючи кошти у ц≥нн≥ папери, ≥нвестори виконують макроеконом≥чну функц≥ю перерозпод≥лу кап≥тал≥в в≥д одних п≥дприЇмств на користь ≥нших, з њх точки зору, б≥льш прибуткових п≥дприЇмств або, нав≥ть, на користь ≥нших галузей економ≥ки. “аким чином в≥дбуваЇтьс¤ так зване ринкове саморегулюванн¤. еруючись прагматичними ≥нтересами, ≥нвестор забезпечуЇ своњми коштами розвиток перспективних п≥дприЇмств, галузей ≥ в ц≥лому вс≥Їњ економ≥ки крањни.
ќтже, з одного боку, маЇмо ем≥тент≥в ц≥нних папер≥в, ¤к≥ бажають залучити кошти, а з ≥ншого - ≥нвестор≥в, ¤к≥ намагаютьс¤ отримати певн≥ доходи в≥д ≥нвестуванн¤ своњх кошт≥в у ц≥нн≥ папери. ѕростота зазначених вище мотив≥в у ем≥тент≥в ≥ ≥нвестор≥в лише вдавана.
ѕо-перше
, з метою розширенн¤ виробництва, випуску новоњ продукц≥њ, зам≥ни технолог≥й або ж дл¤ ≥ншоњ мети п≥дприЇмство маЇ дек≥лька можливих шл¤х≥в залученн¤ кошт≥в. ƒл¤ цього, наприклад, п≥дприЇмство може ре≥нвестувати у виробництво власний прибуток, або отримати передплату кошт≥в п≥д випуск новоњ продукц≥њ, або отримати держзамовленн¤, або отримати субсид≥ю в≥д держави, або залучити кошти у вигл¤д≥, так званих, пр¤мих ≥нвестиц≥й в≥д одного з сп≥ввласник≥в п≥дприЇмства, або отримати кредит в банку, або випустити ц≥нн≥ папери, тощо.“аким чином, ц≥нн≥ папери дл¤ п≥дприЇмства не Їдиний шл¤х отримати бажан≥ кошти. Ќайб≥льш бажаними Ї отриманн¤ передплати кошт≥в або держзамовленн¤. ѕ≥дприЇмству необх≥дно економ≥чно обгрунтувати доц≥льн≥сть випуску ц≥нних папер≥в. ¬ крањнах ≥з розвинутою економ≥кою обранн¤ п≥дприЇмствами шл¤ху Убанк≥вського кредитуФ чи шл¤ху Уц≥нних папер≥вФ залежить в≥д економ≥чного розрахунку витрат, пов'¤заних ≥з виплатами за користуванн¤ залученими коштами або ≥нвесторам або банку - позичальнику. р≥м того, ем≥тенту також треба визначити, ¤к≥ саме ц≥нн≥ папери сл≥д випускати.
—в≥това практика не визначаЇ, ¤кий шл¤х Ї кращим. ¬≥н залежить в≥д специф≥ки п≥дприЇмства, його ≥м≥джу, споживчих характеристик продукц≥њ п≥дприЇмства, податковоњ пол≥тики ≥ банк≥вських в≥дсоткових ставок в крањн≥, де знаходитьс¤ п≥дприЇмство, та р¤ду ≥нших макро- ≥ м≥кро- причин. ћожна навести де¤к≥ ¤к≥сн≥ характеристики шл¤х≥в залученн¤ кошт≥в:
- нов≥ п≥дприЇмства част≥ше користуютьс¤ банк≥вським кредитом;
- у сх≥дно - ™вропейських крањнах дл¤ залученн¤ додаткових кошт≥в п≥дприЇмства, нав≥ть акц≥онерн≥ товариства, част≥ше випускають обл≥гац≥њ;
- у крањнах ѕ≥вн≥чноњ јмерики акц≥онерн≥ товариства част≥ше випускають додатков≥ акц≥њ.
ѕо-друге,
дл¤ ≥нвестуванн¤ тимчасово в≥льних кошт≥в ≥нвестор маЇ безл≥ч шл¤х≥в. ¬≥н може створити нове п≥дприЇмство або депонувати грош≥ у банк, або придбати будь-¤ке майно. ј може взагал≥ н≥чого не робити з в≥льними коштами.” крањнах ≥з розвинутою економ≥кою та можлив≥стю в≥льного перем≥щенн¤ кап≥талу ≥снуЇ в≥дносний паритет прибутковост≥ кап≥таловкладень. ”тримувач≥ кошт≥в пост≥йно шукають напр¤мки вкладанн¤ ф≥нансових ресурс≥в дл¤ одержанн¤ прибутку, вище паритетного. ¬они можуть ≥нвестувати через укладанн¤ певних договор≥в щодо продажу майна, позики, довгостроковоњ оренди тощо. « огл¤ду на моб≥льн≥сть фондового сектору ринку кап≥талу ≥нвестиц≥њ все част≥ше реал≥зуютьс¤ за допомогою операц≥й на ринку ц≥нних папер≥в.
ћоб≥льного ≥нвестора, ¤кий з метою розпод≥ленн¤ (диверсиф≥кац≥њ) ризик≥в вкладаЇ кошти у невелик≥ пакети ц≥нних папер≥в р≥зних ем≥тент≥в, називають УпортфельнимФ або У≥нституц≥йнимФ. ” ¤кост≥ портфельних ≥нвестор≥в переважно виступають торговц≥ ц≥нними паперами, ≥нвестиц≥йн≥ та пенс≥йн≥ фонди. ≤нвестора, ¤кий маЇ зац≥кавлен≥сть в управл≥нн≥ акц≥онерним товариством ≥ придбав необх≥дний дл¤ цього пакет акц≥й товариства (25% або 50% + 1 акц≥¤), називають Устратег≥чнимФ або УпромисловимФ
.ѕроблема залученн¤ ≥ноземних ≥нвестиц≥й та кошт≥в Увнутр≥шн≥хФ ≥нвестор≥в в економ≥ку крањни за допомогою ц≥нних папер≥в потребуЇ в першу чергу визначити, що метою будь - ¤кого ≥нвестиц≥йного проекту Ї економ≥чний ≥нтерес. “акий ≥нтерес може бути обумовлений створенн¤м в крањн≥ спри¤тливого ≥нвестиц≥йного кл≥мату. ÷ей кл≥мат залежить в≥д р≥вн¤ загального економ≥чного розвитку в держав≥, пол≥тичноњ стаб≥льност≥, податковоњ пол≥тики, законодавчо встановленого ≥ реального захисту прав ≥нвестор≥в ≥ таке ≥нше. ¬≥д цього кл≥мату залежить не т≥льки можлив≥сть реал≥зац≥њ мети ≥нвестор≥в отримати прибутки, а й не загубити грош≥. ≤нвестиц≥йний кл≥мат також визначаЇ, буде чи н≥ прибутковою д≥¤льн≥сть ем≥тента ц≥нних папер≥в. ќтже, дл¤ придбанн¤ ц≥нних папер≥в ≥нвестор або стратег≥чно зац≥кавлений в конкретному п≥дприЇмств≥, або це п≥дприЇмство Ї достатньо прибутковим. “ак≥ п≥дприЇмства називають ≥нвестиц≥йно привабливими
.¬раховуючи викладене, можна констатувати, що ≥снуванн¤ в ≥нвестор≥в в≥льних кошт≥в ≥ бажанн¤ у них придбати ц≥нн≥ папери, а також на¤вн≥сть у ем≥тента економ≥чноњ доц≥льност≥ випускати ц≥нн≥ папери - головн≥ фактори, ¤к≥ створюють умови дл¤ формуванн¤ ринку ц≥нних папер≥в. ≤нвестор ≥ ем≥тент - основн≥ сили, ¤к≥ стимулюють по¤ву ≥ндустр≥њ ц≥нних папер≥в ≥, фактично, ф≥нансують њњ д≥¤льн≥сть.
≈м≥тент ≥ ≥нвестор (приватизац≥йн≥ аспекти)
—оц≥ал≥стична планова економ≥ка ц≥нн≥ папери не дуже шанувала. ќск≥льки макроеконом≥чну функц≥ю перерозпод≥лу кошт≥в виконувала держава а акц≥онерних товариств взагал≥ не ≥снувало, то великого сенсу в ц≥нних паперах не було. Ћише держава випускала ц≥нн≥ папери - обл≥гац≥њ трьохв≥дсотковоњ державноњ позики. ƒл¤ громад¤н, ¤к≥ отримували обл≥гац≥њ за власн≥ грош≥, або зам≥сть грошей, 3%-вий дох≥д в≥д обл≥гац≥й був все ж таки б≥льшими за 2% банк≥вських нарахувань за вкладенн¤ на ощадну книжку.
ожна держава, ¤ка утворилас¤ на теренах колишнього —–—–, отримала в спадщину планову економ≥ку. як ≥ ≥нш≥ крањни, ”крањна не мала ресурс≥в на утриманн¤ нерентабельних п≥дприЇмств та гром≥здкоњ структури управл≥нн¤. Ўл¤х на ринков≥ перетворенн¤ в економ≥ц≥ вимагав зм≥н в структур≥ управл≥нн¤ п≥дприЇмствами. “ому держава запропонувала переважн≥й б≥льшост≥ п≥дприЇмств Їдиний шл¤х до Унового управл≥нн¤Ф Ц акц≥онуванн¤, намагаючись тим самим передати акц≥онерам процес управл≥нн¤ п≥дприЇмством. Ќов≥ власники акц≥й безкоштовно отримували право управл¤ти п≥дприЇмством а молода держава при цьому зн≥мала з себе т¤гар в≥дпов≥дальност≥ за приватизован≥ п≥дприЇмства, заощаджувала кошти ≥ отримувала можлив≥сть зосередитис¤ на суто державних справах.
« прийн¤тт¤м р¤ду законодавчих акт≥в
(«акони ”крањни Уѕро ц≥нн≥ папери та фондову б≥ржуФ, Фѕро господарськ≥ товаристваФ, Уѕро приватизац≥йн≥ папериФ та Уѕро приватизац≥ю майна державних п≥дприЇмствФ, тощо) в ”крањн≥ розпочалас¤ Удирективна плановаФ приватизац≥¤. «а њњ рахунок держава розраховувала отримати Ув≥дпов≥дального господар¤Ф, ¤кий буде зац≥кавлений у к≥нцевому результат≥ д≥¤льност≥ УвласногоФ п≥дприЇмства. ѕ≥д акц≥онуванн¤ попадали ус≥ п≥дприЇмства, ¤к≥ було заплановано приватизувати, незалежно в≥д њх обс¤гу ≥ стану. ÷е в≥дбувалос¤ не зважаючи на на¤вн≥сть в законодавств≥ ≥нших форм господарюванн¤, таких ¤к, наприклад, товариство з обмеженою в≥дпов≥дальн≥стю.Ќапевно акц≥онуванн¤ - не кращий шл¤х зм≥ни форми господарюванн¤ дл¤ невеликих п≥дприЇмств, таких ¤к перукарн¤, магазин, ј“ѕ, райагрох≥м та ≥нш≥. “а й важко њх пор≥внювати ≥з ≥ноземними корпорац≥¤ми. ѕри проведенн≥ приватизац≥њ в ”крањн≥, нажаль, не було враховано досв≥д ≥нших держав, таких ¤к ѕольща, „ех≥¤, ”горщина, —х≥дна
Ќ≥меччина, де акц≥онуванн¤ застосовувалос¤ переважно до великих п≥дприЇмств та за грош≥. ¬ ”крањн≥, ¤к ≥ ≥нших крањнах колишнього —–—–, б≥льш≥сть п≥дприЇмств використовували ем≥с≥ю акц≥й не з метою залученн¤ ≥нвестиц≥й, а виключно дл¤ перетворенн¤ з державноњ форми власност≥ в приватну. ÷е призвело до по¤ви переважно нел≥кв≥дних акц≥й аж 37 тис¤ч акц≥онерних товариств.ƒо ≥нвестиц≥й у ц≥нн≥ папери в розвинутих крањнах, ¤к правило, залучаЇтьс¤ не б≥льше 10% населенн¤ крањни. ‘ормуванн¤ власник≥в ц≥нних папер≥в, ¤к правило, в≥дбуваЇтьс¤ за так званими УанглоЦамериканськоюФ або Ун≥мецькоюФ модел¤ми. –≥зниц¤ м≥ж цими модел¤ми пол¤гаЇ у структур≥ власник≥в: дл¤ англоЦамериканськоњ модел≥ характерна на¤вн≥сть великоњ к≥лькост≥ власник≥в пакет≥в ц≥нних папер≥в; дл¤ н≥мецькоњ Ц концентрац≥¤ власност≥ у великих банк≥в. У«аконом≥рним Ї те, що Ївропейськ≥ крањни з розвинутою економ≥кою, але з слабкою системою захисту прав акц≥онер≥в, б≥льше покладаютьс¤ на концентрац≥ю власност≥, н≥ж на створенн¤ системи корпоративного управл≥нн¤ належного р≥вн¤Ф
(«агальний стан та передумови розвитку ф≥нансового ринку в ”крањн≥ „арльз ћ.—≥гер, ’ью .ѕаттон, FMI, 2000).ќднак в ”крањн≥ шл¤хом п≥льгового продажу та обм≥ну акц≥й на приватизац≥йн≥ сертиф≥кати була сформована велика к≥льк≥сть власник≥в ц≥нних папер≥в (30 м≥льйон≥в). ÷е б≥льше половини населенн¤ ”крањни. Ѕ≥льш≥сть з них за своЇю суттю не Ї власниками ≥ не мають ан≥ можливост≥, ан≥ бажанн¤ управл¤ти належною њм власн≥стю. ¬ ѕосланн≥ ѕрезидента ”крањни до ¬ерховноњ –ади ”крањни щодо стратег≥њ економ≥чноњ ≥ соц≥альноњ пол≥тики на 2000 Ц2004 рр. зазначено: Унеефективним та лог≥чно незавершеним ви¤вивс¤ процес приватизац≥њ. ѓњ зд≥йсненн¤ не забезпечило формуванн¤ в≥дпов≥дального господар¤, ¤к≥й був би зац≥кавлений в ≥нвестиц≥йн≥й
д≥¤льност≥, прискореному оновленн≥ виробництва, його реальному оздоровленн≥Ф. Ќа¤вн≥сть великоњ к≥лькост≥ власник≥в др≥бних пакет≥в акц≥й спри¤ла неформальн≥й приватизац≥њ з по¤вою псевдовласник≥в Ц ос≥б, ¤к≥ не мають юридичних прав власност≥, але фактично волод≥ють колишн≥ми колгоспами, п≥дприЇмствами та орган≥зац≥¤ми.«м≥на форми управл≥нн¤ у сполученн≥ з в≥дсутн≥стю ефективних власник≥в не стали стимулом дл¤ покращанн¤ показник≥в роботи акц≥онованих п≥дприЇмств. ¬заЇмозвТ¤зку м≥ж формою власност≥ на п≥дприЇмство ≥ показниками його роботи не було. р≥м того об'Їктивн≥ причини так≥ ¤к висок≥ ставки оподаткуванн¤, ор≥Їнтован≥сть п≥дприЇмств на державн≥ замовленн¤, застар≥л≥ ≥ енерговитратн≥ технолог≥њ, порушенн¤ сталих виробничих зв'¤зк≥в, безнаказане вимиванн¤ ≥ розкраданн¤ актив≥в п≥дприЇмств та ≥нш≥ також спри¤ли спаду виробництва. як насл≥док, доход≥в п≥дприЇмствам нав≥ть не вистачало на покритт¤ власних витрат, вже не кажучи про див≥денди. Ќизький р≥вень див≥денд≥в по акц≥¤м акц≥онерних товариств, або, част≥ше, взагал≥ в≥дсутн≥сть див≥денд≥в забезпечили в≥дт≥к кап≥талу з ринку акц≥й. ÷ей процес пов'¤заний також ≥з на¤вн≥стю б≥льш рентабельних ≥ менш ризикованих дл¤ ≥нвестора шл¤х≥в кап≥таловкладень.
¬насл≥док тотальноњ приватизац≥њ ем≥тент отримав власник≥в, власники - акц≥њ, або ≥ншими словами ем≥тент не отримав додаткових кошт≥в а власники - див≥денд≥в. “аким чином, були майже в≥дсутн≥ головн≥ фактори, ¤к≥ створюють умови дл¤ ефективного функц≥онуванн¤ ≥ндустр≥њ ц≥нних папер≥в. ¬се це спричинило стагнац≥ю ринк≥в акц≥й.
ѕор¤д з цим в ”крањн≥ тривалий час розвивавс¤ ринок державних обл≥гац≥й. ƒо певного часу в ”крањн≥ саме вони користувалис¤ найб≥льшим попитом портфельних ≥нвестор≥в. ќднак отриман≥ за рахунок обл≥гац≥й ресурси були занадто дорогими дл¤ держави. ÷е змусило ”р¤д ”крањни зменшити в≥дсотков≥ виплати за отриман≥ через обл≥гац≥њ кошти. јкс≥ома - Уб≥льший прибуток, за звичай, мають б≥льш ризикован≥ ц≥нн≥ папериФ нарешт≥ була експериментально доведена.
ќтже за умов, що склалис¤, портфельних ≥нвестор≥в, ¤к≥ досить жваво працювали на ринку державних обл≥гац≥й, на украњнський ринок акц≥й поки калачем не зат¤гнеш. «а рахунок прийн¤тт¤ суто загальних р≥шень ≥ не вир≥шуючи фундаментальних проблем, навр¤д чи можливим Ї збудженн¤ економ≥чного ≥нтересу у ≥нвестор≥в щодо придбанн¤ ц≥нних папер≥в. ≤нвестиц≥йним ≥ пенс≥йним фондам та ≥ншим ≥нвесторам у ц≥нн≥ папери доводитьс¤ переключити свою увагу ≥з УпортфельногоФ на Устратег≥чнийФ напр¤мок.
—л≥д в≥дзначити, що поступово в≥дбуваЇтьс¤ консол≥дац≥¤ др≥бних пакет≥в акц≥й. ¬же зараз в реЇстрах залишилос¤ б≥л¤ 20 м≥льйон≥в власник≥в з 30 м≥льйон≥в, ¤к≥ приймали участь у приватизац≥њ. „ерез куп≥влю акц≥й у невеликих акц≥онер≥в формуЇтьс¤ той "в≥дпов≥дальний" господар, дл¤ ¤кого прибуткова д≥¤льн≥сть акц≥онованого п≥дприЇмства буде конче потр≥бною. ¬кладаючи своњ грош≥ в акц≥њ п≥дприЇмства, такий стратег≥чний ≥нвестор буде вимушений ефективно управл¤ти п≥дприЇмством. ¬ажливо, щоб п≥дприЇмство потрапило у власн≥сть саме таким господар¤м, а не Упсевдо ≥нвесторамФ, ¤ким
дешевше купити а пот≥м збанкротувати або просто закрити конкурента. ўоб так≥ Уоперац≥њФ не стали "нормою", дл¤ п≥дтриманн¤ в≥тчизн¤ного виробника, необх≥дно додержуватис¤ принцип≥в пом≥ркованого протекц≥он≥зму у в≥дношенн≥ до розвитку украњнських п≥дприЇмств.ѕо¤ва в≥дпов≥дального господар¤ вже стимулювала поступове зростанн¤ виробництва в окремих галуз¤х економ≥ки. “ак, наприклад, по в≥дношенню до 1999 у 2000 роц≥ обс¤ги промислового виробництва зб≥льшилис¤ в легк≥й промисловост≥ на 39%, деревообробн≥й - 37%, харчов≥й - 26%, х≥м≥чн≥й - 5%. ј п≥дприЇмствам, що розвиваютьс¤, необх≥дн≥ кошти дл¤ розвитку та оновленн¤ виробництва. ќск≥льки б≥льш≥сть з таких п≥дприЇмств Ї акц≥онерними товариствами, то ≥снують реальн≥ передумови дл¤ зростанн¤ попиту на ц≥нн≥ папери таких п≥дприЇмств.
јкц≥онерним товариствам, що не збираютьс¤ залучати кошти за допомогою ц≥нних папер≥в, доведетьс¤ або за своњ кошти п≥дтримувати об≥г власних ц≥нних папер≥в, або трансформуватис¤ в ≥ншу форму господарюванн¤.
¬раховуючи викладене, можна констатувати, що по¤ва ц≥нних папер≥в в крањнах колишнього —–—– була спричинена не бажанн¤м п≥дприЇмств залучити в≥льн≥ кошти ≥нвестор≥в, а проведенн¤м приватизац≥њ. ¬ результат≥ приватизац≥њ з'¤вилас¤ велика к≥льк≥сть власник≥в др≥бних пакет≥в акц≥й ≥
велика к≥льк≥сть нел≥кв≥дних ц≥нних папер≥в.ѕоступова консол≥дац≥¤ др≥бних пакет≥в акц≥й стратег≥чними ≥нвесторами веде до зростанн¤ ефективност≥ виробничоњ д≥¤льност≥ акц≥онерних товариств. ≤з зростанн¤м своЇњ ≥нвестиц≥йноњ привабливост≥ приватизован≥ п≥дприЇмства зможуть дл¤ залученн¤ додаткових кошт≥в реал≥зувати переваги, ¤к≥ надаЇ акц≥онерна форма господарюванн¤. ÷≥нн≥ папери саме таких ≥нвестиц≥йно привабливих п≥дприЇмств стануть основою дл¤ ≥ндустр≥њ ц≥нних папер≥в.
29.06.01
≈-mail дл¤ зауважень та пропозиц≥й
